Біографія

Лешек Дезидерій Владислав Городецький народився 23 травня (за новим стилем — 4 червня) 1863 року у селі Шолудьки Подільської губернії ( зараз Немирівський район, Вінницької області) у польській шляхетській родині. Середню освіту отримав в Одесі. Вже під час навчання у школі проявилися здібності до малювання, Лешек не був відмінником, але з малювання, креслення та накреслювальної геометрії отримував п’ятірки. Вищу освіту Городецький поїхав отримувати до імператорської Академії мистецтв у Петербурзі. У 1891 році отрима диплом і переїхав до Києва.

Першими серйозними замовленнями для архітектора стали усипальниця баронів Штейнгелів на Аскольдовій могилі і проект павільйону для мисливського товариства, який він виконав безкоштовно з метою самореклами. Однак Городецький брався і за менш престижні роботи, наприклад, виконував нескладні проекти будівництва дворових туалетів та підключення їх до вуличних каналізаційних мереж.

Київ кінця 19 століття переживав будівельну лихоманку: земля в центрі міста розкуповувалися, старі споруди зносилися, а на їх місці виростали нові 4-5 поверхові будинки. Городецький став безпосереднім учасником забудови — створював проекти багатьох будинків.

Найвідомішими його творіннями стали міський музей старожитностей і мистецтв, караїмська кенаса, костел святого Миколая, і знаменитий будинок з химерами, в якому він прожив кілька років.

Крім створення архітектурних проектів Городецький проявляв свій творчий талант і в інших областях — захоплювався ювелірною справою, писав акварелі, робив гравюри, створював дизайн костюмів для акторів театру Соловцова та для своєї дружини Корнелії.

Іншою пристрастю архітектора було полювання. Городецький був членом імператорського мисливського товариства, об’їздив всю Росію, був у Туркестані, Афганістані, Азербайджані, Сибіру, ​​Середньій Азії, на Алтаї, і в Африці. Привезеними мисливськими трофеями Городецький прикрашав свій будинок або дарував у київський мисливський музей. Свої африканські пригоди він описав у книзі «Щоденник мисливця. У нетрях Африки» про сафарі в передгір’ях Кіліманджаро. Книга була прикрашена фотографіями та малюнками зробленими самим автором. Владислав Городецький був визнаним майстром стрільби, він брав участь у багатьох змаганнях в Європі і не раз повертався з призами — преміальними рушницями або грішми.

Городецький цікавився всіма передовими досягненнями науки і техніки — він був одним з перших власників автомобілів у Києві, літав з першими авіаторами, цікавився роботами іншого відомого киянина Ігоря Сікорського.

Городецький був одружений на доньці відомого підприємця Корнелії Марр, у них було двоє дітей.

Після революції 1917 архітектор іммігрував до Варшави. Там він займався реставрацією палацу Вішневецких, а пізніше очолив проектне бюро. З відомих його робіт водогінна башта і торгові ряди.

У 1928 він отримав запрошення зайняти посаду головного архітектора синдикату по спорудженню залізниць у Персії і переїхав туди. У Тегерані він проектував вокзал і палац шаха.

Городецький помер 1 січня 1930 року в Тегерані після серцевого нападу. Там же він і похований на римо-католицькому кладовищі. У 1993 році на прохання Музею історії Києва могилу архітектора розшукали співробітники Посольства України в Ірані.

У Києві ім’ям Городецького була названа вулиця, а навесні 2004 відкрито пам’ятник у Пасажі.